Минулого тижня Великобританія та Польща оголосили про те, що мають намір направити основні бойові танки для боротьби з Росією в Україні, що згодом дозволило Німеччині та США зробити власні аналогічні заяви.

Вперше з часів Другої світової війни танки німецького виробництва перетнуть польський кордон, щоб взяти участь у війні проти Росії. Це, без сумніву, найбезрозсудніший і ескалаційний захід, вжитий США і НАТО на сьогодні.

Танки — це наступальна, а не оборонна зброя. Вони використовуються для прориву ворожого фронту для захоплення території. Українські офіційні особи ясно дали зрозуміти, що західні танки є ключем до досягнення їхньої мети у війні, включаючи відвоювання Кримського півострова, що утримується Росією з 2014 року.

Сполучені Штати навчають сотні українських військовослужбовців веденню бронетанкової війни на своїй базі в Баварії, проводячи навчання з використанням бронетехніки НАТО. Танки та їхні екіпажі покинуть Німеччину та увійдуть на територію України через Польщу, де їх кинуть проти російських позицій.

Сучасні танки потребують великих логістичних ланцюжків для їхнього постачання. Один танк M1 'Абрамс' витрачає близько 230 літрів палива на годину. Для цих танків потрібна велика команда технічного персоналу, який, ймовірно, буде комплектуватись солдатами країн НАТО.

Мішенями стануть не лише танки, а й їхня велика система постачання. Кожен танк 'Леопард 2' коштує приблизно 15 мільйонів доларів. Захист цих систем озброєння, не кажучи вже про війська, які їх обслуговуватимуть, стане найважливішим військовим завданням для НАТО.

США та НАТО поставили на карту весь свій авторитет у цій війні, метою якої все більш відкрито заявляється військова поразка та розчленування Росії. Таким чином, логіка конфлікту вимагає ще більшої ескалації.

Враховуючи, що колонам бронетехніки та лініям постачання загрожуватиме російська зброя та авіація або в Україні, або в районі польсько-українського кордону, створення «безпольотної зони» знову обговорюватиметься в американській пресі як життєво важлива необхідність захисту цієї військової техніки та інфраструктури.

Це означатиме, що в ім’я захисту своїх військових активів пілоти США та оператори ЗРК НАТО будуть залучені до збивання російських військових літаків, що підштовхне до початку прямої війни між НАТО та Росією.

Незважаючи на те, що уряди Європи та Америки обіцяли уникнути «Третьої світової війни» та ядерного «Армагеддона», прямий конфлікт із Росією — це саме та перспектива, якої вони домагаються, без відома і за спинами населення своїх країн.

Висловлюючи безрозсудний і провокаційний характер дій НАТО, New York Times написала: «За останні кілька тижнів руйнувався один бар'єр за іншим», оскільки «Сполучені Штати та їхні союзники йдуть на все більший ризик, щоб захистити Україну».

У редакційній статті, що агітує за відправку бойових танків на Україну, британський журнал The Economist пише: «Ще один привід для занепокоєння полягає в тому, що якщо Росія зазнає надто важкої або надто швидкої поразки, її президент Володимир Путін може загострити ситуацію і, в гіршому випадку навіть спровокувати ядерну війну. Це не безпідставні страхи».

The Economist виступає за відправку танків, незважаючи на ним же окреслену небезпеку. «Якщо [у разі гіпотетичної російської перемоги] Путін дійде висновку, що його ядерні загрози принесли йому перемогу, це створить жахливий прецедент». У статті додається: «Відступаючи перед ядерними загрозами Путіна сьогодні, ми створюємо можливість розвитку більш небезпечних протистоянь завтра».

Імперіалістичні військові стратеги вважають, що можуть нарощувати свою участь у війні без відповідної реакції Росії. Але якщо Вашингтон не боїться наслідків ядерної війни, чому вони вірять, що Кремль навпаки відступить від ядерної ескалації?

Насправді цей аргумент з більшою силою застосовується до російської сторони, ніж до НАТО, тому що саме російський уряд, а не Вашингтон чи Берлін, стикається з перспективою зміни режиму.

Якби редакція The Economist була на російському боці, що б вона сказала? «Якщо НАТО дійде висновку, що військова ескалація принесла йому перемогу, це створить жахливий прецедент». Зрештою, «поступитися ескалації НАТО сьогодні створює більш небезпечне протистояння завтра».

Іншими словами, це є аргументом для Росії відповісти на ескалацію НАТО нападом на НАТО або ядерним ударом по українських силах. Чим більше загострюються США та НАТО, тим менше причин для Росії уникати ескалації.

Під час холодної війни практично весь американський політичний істеблішмент, за винятком «божевільної окраїни» Республіканської партії, прийняв доктрину «взаємного гарантованого знищення». Ця доктрина стверджувала, що певні дії є неприпустимими для Сполучених Штатів, оскільки ризик спровокувати ядерну відповідь з боку Радянського Союзу є неприйнятною загрозою.

Зараз у кожній великій газеті лунає мантра про те, що НАТО і Сполучені Штати неможливо «стримувати» від проведення політики, яка може призвести до ядерної війни. Це все одно, що сказати, що думка про те, що ви вдаритесь об землю, не повинна «стримувати» від вистрибування з будівлі.

Вся стратегія Вашингтона ірраціональна, як і всі плани завоювання світу в минулому. Але ця нераціональна політика обумовлена ​​соціальними та економічними інтересами.

Чим більше розвивається нинішній глобальний конфлікт, тим очевидніше, що цю війну, як і дві світові війни 20 століття, можна зрозуміти не тим, хто зробив перший постріл, а набагато глибшими соціальними причинами.

Реакційне вторгнення Росії в Україну було спровоковано з метою розпалювання конфлікту, який мав би призвести до розчленування Росії. Крім голих геополітичних інтересів, американський правлячий клас стикається з низкою економічних, соціальних і політичних криз, для яких він не має вирішення. Воно вірить, що завдяки відчайдушній спробі завоювати Росію можна якимось чином запобігти кризі, яка охопила американське соціальне та політичне життя.

І навіть загострюючи війну в Європі, Сполучені Штати перетворюють Тихий океан на пороховий ящик, підтримуючи переозброєння Японії та озброєння Тайваню в рамках підготовки до конфлікту з Китаєм.

Плани цієї глобальної пожежі виношуються за спиною робітничого класу Сполучених Штатів та всього світу. Держави США та НАТО брешуть про свої наміри та приховують наслідки своїх дій. Ця змова поширюється на всі великі політичні партії у Сполучених Штатах та Європі, які всі без винятку приєдналися до цього військового походу. Ніхто з них не говорить про те, якими будуть наслідки війни та скільки мільйонів життів вони готові пожертвувати.

Стрімка ескалація війни у ​​перші два тижні нового року підтверджує попередження, зроблені Інтернаціоналом молоді та студентів за соціальну рівність на мітингу 10 грудня «За масовий рух молоді та студентів, щоб зупинити війну в Україні!»

У своєму заключному слові на мітингу голова міжнародної редакційної ради ССВС Девід Норт пояснив: «Результатом цього процесу, якщо його не зупинить робітничий клас, стане глобальний катаклізм у масштабах, які затьмарюють насильство минулого. З початку війни обговорення потенційного застосування ядерної зброї стало нормою у політичному дискурсі».

Ситуацію не можна залишати до рук капіталістичних правлячих еліт та його політичних партій. Щоб запобігти катастрофі, робітничий клас має активно вести боротьбу з війною, об'єднавши її з боротьбою проти нерівності, експлуатації та капіталістичної системи.