Вчора виповнилося рік з моменту російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Війна, спровокована невпинним розширенням НАТО та глобальними геополітичними та економічними інтересами американського та європейського імперіалізму, переростає в Третю світову війну з потенційно катастрофічними наслідками.

Практично на початкових етапах кожної війни уряди стверджують, що діють у порядку самооборони, і зосереджують увагу на тому, хто зробив «перший постріл». Зазвичай після цього йде невпинна пропаганда жорстокості, спрямована на демонізацію ворога. Однак неминуче, коли кількість жертв накопичується, а початкові очікування обох сторін не справджуються, виявляються глибші причини та рушійні фактори. Так відбувається з війною за Україну.

На початку другого року конфлікт переріс у відкриту, навіть якщо ще не оголошену війну американського та європейського імперіалізму з його сателітами НАТО проти Росії. Брехня знімається. Війна – це не захист України, не кажучи вже про захист неіснуючої української «демократії». Це, скоріше, імперіалістична війна, яка має своєю метою військовий розгром Росії, усунення її уряду та встановлення маріонеткового режиму. Цей результат має на меті поставити величезні природні ресурси Росії під прямий контроль американських і європейських корпорацій, встановити панування американського імперіалізму над євразійським масивом і розчистити шлях для війни з Китаєм.

У гонитві за цими цілями США і НАТО переходять усі свої раніше проголошені «червоні лінії». Лише за перші два місяці 2023 року США та європейські держави оголосили про розгортання або планове розгортання в Україні бойових танків, ракет великої дальності та винищувачів.

Цього тижня під час поїздки до Києва та Варшави Байден повторив, що метою війни є стратегічна поразка Росії.  Уряд США не зацікавлений у переговорах про припинення вогню та припинення конфлікту на умовах, які поступаються Росії.  Адміністрація Байдена створила ситуацію, коли не може бути відступу, оскільки це непоправно підірвало б її престиж і довіру та призвело б до розпаду НАТО.  Перемога у цій війні стала екзистенційним питанням для американського імперіалізму.

Ситуація українських мас, які вважаються витратним матеріалом, є глибоко трагічною. Незважаючи на всі заяви про значний прогрес України на полі бою, населення васальної держави знекровлюється. У той час як американські ЗМІ пишаються, без чітких доказів, величезними російськими втратами, панує майже повна тиша про жахливі масштаби українських втрат. За достовірними даними кількість загиблих українських військових становить від 150 до 200 тисяч.  Неоконсерватори в адміністрації Байдена приносять у жертву покоління української молоді.

І попри всі пропагандистські зусилля з прославлення українського режиму, екс-комік Зеленський є нічим іншим, як підставою корумпованих олігархів, які контролюють країну, та неонацистів, які засіли в армії. Без масштабного вливання грошей і озброєнь режим не протримався б і тижня.

Постійні заклики до поставок більш досконалої зброї відображають зростаючі побоювання, що очікуваний російський наступ призведе до повномасштабного краху української армії та режиму. Ситуація, в якій опинилася Україна, не може бути вирішена лише танками та авіацією. Розгортання військ НАТО є необхідним.  Метою візиту Байдена було подолати розбіжності в НАТО та підготувати громадську думку до наступного кроку.

Як завжди, дії імперіалізму виправдовуються брехнею та лицемірством. У своїй промові у Варшаві Байден заявив, що «на кону цього конфлікту» стоїть «свобода демократій у всьому світі». Він виголосив цю промову перед зустріччю східноєвропейських членів НАТО, у всіх яких домінують праві та авторитарні уряди.

Те, що український режим і його військові сили насичені неофашистами, не викликає сумнівів. Історія України переписується на основі наративу, який пропагує як національного героя Степана Бандеру, фашистського масового вбивцю та союзника Третього Рейху, який очолював сумнозвісну Організацію українських націоналістів.

Уряд Польщі, який запросив Байдена виступити з промовою, контролюється ультраправою партією «Право і справедливість», яка криміналізувала слова та історичні дослідження польського антисемітизму, водночас перетворивши Польщу на плацдарм для агресії США проти Росії. В інтерв’ю Haaretz цього тижня екс-президент Польщі Лех Валенса зазначив, що стан демократії в Польщі настільки важкий, що вимагатиме «революції на вулицях із застосуванням сили… Ось як далеко зайшла партія «Право і справедливість». пішла на знищення демократії та свободи».

The Wall Street Journal, газета американської фінансової олігархії, цього тижня виклала справжні проблеми в редакційній статті («Вибір Америки в Україні»). «Найшвидший шлях до миру, — заявив Журнал, — це перемогти пана Путіна…» Побоюючись відсутності підтримки війни у ​​населення, Журнал радить адміністрації Байдена «розмовляти пряміше з американцями, які все більше скептично ставляться до  ставки в Україні, і обґрунтував свою підтримку США основними національними інтересами, а не вілсонівськими польотами про іноземний «суверенітет» і демократію».

Усі дискусії про війну в ЗМІ США та Європи ґрунтуються на пропагандистському наративі про «неспровоковану війну», безпричинно розв’язану злим Володимиром Путіним. Усе, що відбувалося за роки та десятиліття до 24 лютого 2022 року, просто ігнорується. Ця війна, на відміну від будь-якої іншої, не має історичних причин.

Насправді конфлікт із Росією є продовженням нескінченної серії воєн та інтервенцій, розпочатих американським імперіалізмом після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Зіткнувшись із тривалим погіршенням свого глобального економічного становища, включаючи зростаючі загрози становищу  долар як світова резервна валюта, і роздираючі внутрішню кризу Сполучені Штати бачать у своїй військовій силі засіб збереження свого глобального гегемонського становища.

Конфлікт із Росією поклав початок десятиліттями розширення НАТО до кордонів Росії. У 2014 році США очолили правий переворот в Україні, щоб повалити проросійський уряд, який ініціював восьмирічну громадянську війну на сході.  За вісім років, що передували російському вторгненню, Україна була озброєна до зубів військовою технікою на десятки мільярдів доларів, що перетворило її на де-факто члена військового альянсу НАТО.

З боку Росії рішення розпочати «Спеціальну військову операцію» рік тому було відчайдушною та реакційною відповіддю на катастрофічні наслідки розпаду СРСР сталінською бюрократією, реставрації капіталізму та створення олігархічної  режим, заснований на розкраданні та приватизації державного майна.

Інтереси, за які бореться уряд Путіна, належать не інтересам російських мас, а правлячого класу капіталістів.  Вона розпочала вторгнення з надією, що зможе досягти компромісу зі Сполученими Штатами, який зможе домогтися від Сполучених Штатів визнання «інтересів безпеки» російської держави, і що дозволить російській олігархії грабувати ресурси  Росії без прямого втручання імперіалістичних держав.

Путін намагається створити підтримку для війни, розпалюючи реакційний націонал-шовінізм. Але війна вкрай непопулярна серед робітничого класу та широких верств молоді.

Широко поширене і швидко зростає усвідомлення того, що війна є результатом розпаду СРСР і відновлення капіталізму.

Подібні настрої існують і серед мас українців, яких продажний правлячий клас втягнув у цю війну.

Відповідь на цю війну полягає не у військовій перемозі будь-якої сторони, а в єдиній боротьбі російського й українського робітничого класу проти імперіалізму та всіх буржуазних урядів.

Цілі американського та європейського імперіалізму означають, що жодне рішення конфлікту є прийнятним, окрім військової поразки Росії. А за межами Росії американський імперіалізм уже готує конфлікт із Китаєм, який, за прогнозами американських генералів, вибухне протягом наступних трьох років.

Уряди байдужі до впливу своєї політики на маси людей. Протягом останніх трьох років пандемії COVID-19 правлячий клас впровадив політику, яка призвела до смерті понад 22 мільйонів людей. Держави США та НАТО відреагували на катастрофічний землетрус у Туреччині та Сирії, в результаті якого загинуло 150 000 людей, колективним знизанням плечима, як короткочасну перерву в поставленому завданні: ескалацію війни.

Але ті самі суперечності, які породжують імперіалістичну війну, створюють також об’єктивну основу для соціальної революції. Перша світова війна створила умови для Російської революції Жовтня 1917 р. і її завершила. Сьогодні, навіть коли правлячий клас намагається втягнути людство в Третю світову війну, революційна боротьба спалахує по всьому світу.

У Франції мільйони працівників взяли участь у масових демонстраціях проти атаки уряду Макрона на пенсії.  У Великобританії сотні тисяч робітників розпочали страйк, незважаючи на зусилля профспілкового апарату стримувати та придушувати опозицію. У Шрі-Ланці десятки тисяч людей вийшли на демонстрацію проти заходів жорсткої економії, які підтримує МВФ і впроваджує президент Раніл Вікремесінгхе після того, як минулорічні масові протести змусили повалити ненависний режим Готабая Раджапаксе.

Самі Сполучені Штати є соціальною пороховою бочкою. Соціальна нерівність досягла рівня, якого не було з років, що передували Великій депресії 1930-х років. Підпорядкування всього соціального та економічного життя спекулятивній манії на Уолл-стріт і воєнній політиці правлячого класу означало руйнування соціальної інфраструктури, що виявилося в катастрофічному сході залізниці з рейок і забрудненні навколишнього середовища цього місяця у Східній Палестині, штат Огайо.

Побудова руху проти війни залежить від правильного визначення її фундаментальних причин і суспільних інтересів, які нею керують. Вона повинна бути спрямована на мобілізацію соціальної сили, яка може покласти край війні, — міжнародного робітничого класу.

Робітники та молодь у всьому світі повинні відкинути фальшивий і реакційний «антивоєнний» рух, який просувається частинами середнього класу, заснованого на реакційному «ліво-правому альянсі» деморалізованих лібералів середнього класу та дезорієнтованих радикалів із відвертими фашистами.  .

На мітингу «Лють проти військової машини», організованому минулими вихідними, протестувальники, які стверджують, що вони ліві, взялися за руки лібертаріанцям, фашистським і антисемітським силам, стверджуючи, що лише в такому альянсі можна зупинити рух до Третьої світової війни. Подібні коаліції просуваються на міжнародному рівні, в тому числі Сахра Вагенкнехт з Лівої партії в Німеччині, яка працювала над зближенням із фашистською Альтернативою для Німеччини (AfD).

Ця «ліво-права коаліція» не має нічого спільного з протистоянням імперіалізму, а радше служить для дезорієнтації та блокування розвитку соціалістичного антивоєнного руху, заснованого на робітничому класі.

Зрештою, заявлена ​​опозиція ультраправих війні США і НАТО проти Росії пов’язана з розбіжностями всередині правлячого класу щодо напрямку зовнішньої політики.

 Слід нагадати, що в роки, що передували Другій світовій війні, такі реакційні тенденції були висунуті як нібито прихильники миру. У США його пов’язували з рухом «Спочатку Америка» прихильника нацистів Чарльза Ліндберга, який виступав проти політики Рузвельта не на антиімперіалістичній основі, а на основі реакційного націоналізму та антисемітизму. В Англії цю тенденцію пов'язували з Освальдом Мозелі, який заснував Британський союз фашистів.

Виступаючи проти тих, хто виправдовував союз із правими ізоляціоністами та фашистом Ліндбергом, щоб зупинити вступ Сполучених Штатів у війну, що спалахнула в 1939 році, The Militant, видання американських троцькістів, попереджало у вересні 1941 року:

Маси ненавидять імперіалістичну війну і дивляться на військову програму Рузвельта з підозрою, і це справедливо. Але вони не можуть отримати відповідь на розпалювачі війни від ізоляціоністів.

Вони можуть розлютити й підбурити відсталі й обмежені елементи проти розпалювачів війни такою пропагандою, але вони ніколи не зможуть мобілізувати їх, щоб таким чином запобігти чи припинити війну.

Єдиною відповіддю на війну є революційний інтернаціоналізм, який проповідує знищення причини війни — капіталістичної системи.

Попередження, зроблене троцькістами в 1941 році, зберігає своє повне значення. Політика, яка стверджує, що боротьба з війною виправдовує союз із фашистами, може призвести лише до війни та фашизму.

Важливою передумовою боротьби з війною є розуміння її причин. Усі дискусії про протистояння війні, які уникають теми капіталізму та класової боротьби, є марною тратою часу.

Побудова руху проти війни та імперіалізму, який веде людство до апокаліпсису ядерної війни, вимагає побудови соціалістичного, революційного та інтернаціоналістичного руху робітничого класу. Це вимагає поєднання боротьби з війною з боротьбою проти експлуатації, нерівності та капіталістичної системи прибутку.

На другому році війни в Україні зростаючий робітничий рух у всьому світі має розвинутися як свідомий політичний рух за соціалізм. Це антивоєнна програма, за яку бореться Міжнародний комітет Четвертого Інтернаціоналу та його афілійовані Партії соціалістичної рівності.

25 лютого о 13:00 за східним стандартним часом World Socialist Web Site та Міжнародна молодь і студенти за соціальну рівність проводять панельну онлайн-дискусію «Війна в Україні та як її зупинити». Ми закликаємо всіх читачів WSWS зареєструватися та відвідати.